Гарантия ПриватВклада

   В сім'ї "державних" поповнення

      20 грудня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України  «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо гарантування державою вкладів фізичних осіб», який вже встигли коротко охарактеризувати, як закон про додаткові гарантії вкладникам (націоналізованого) «ПриватБанку». Власне сам нормативний акт містить загалом дві поправки до профільного закону. Та чи стабілізують ці зміни скептичні настрої, які виниклі у зв’язку з проведеною націоналізацією «ПриватБанку» і чи стануть вони певним «заспокійливим» для існуючих та потенційних вкладників наразі прогнозувати важко.

  Незважаючи на те, що з часу прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 18 грудня 2016 року № 961 «Про деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи» минуло майже три тиждні говорити про відновлення довіри до установи-володільця Приват24 ще зарано.  Коротко нагадаємо, що відповідно до п. 1 урядового рішення: «…держава в особі Міністерства фінансів придбаває акції Приватбанку у повному обсязі за одну гривню». Отже наступне укладення договору купівлі-продажу 100% акцій «ПриватБтанку», яке відбулося 22 грудня 2016 року фактично закріпило приєднання установи до пулу державних банків. Що ж до визначення державного банку, то відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про банки та банківську діяльність» державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Наразі в Україні повноцінно функціонуючими можна вважати наступні державні банки: «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Укргазбанк», «ПриватБанк» та «Розрахунковий Центр». До речі останній не є банком у класичному розумінні, а фактично відповідає за  розрахунки по операціях з цінними паперами на фондовому ринку. Не можна віднести до цього списку цьогорічних «державних аутсайдерів» «Держзембанк» (відносно якого 27 вересня 2016 року Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію) та «Родовід Банк» (25 лютого 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі  - ФГВФО) запроваджено тимчасову адміністрацію). Нетипова ситуація в неплатоспроможному ПАТ «Родовід Банк», яка обумовлена тим, що Печерським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд справи, в якій прийняті заходи забезпечення позову гальмують розпочату процедуру виведення банку з ринку (з текстом ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі № 757/19277/16-ц можна ознайомитись за посиланням

  Отже, статтю 57 Закону України «Про банки та банківську діяльність» доповнено ч. 3 наступного змісту:

  «Вклади фізичних осіб в інших державних банках гарантуються: 1) у сумі, що не перевищує визначеного відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, – відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 2) в межах суми, що перевищує визначений відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничний розмір відшкодування коштів за вкладами, – державою».

  Відтепер держава гарантує вклади фізичних осіб не тільки вкладникам «Ощадбанку», що передбачено ч. 2 ст. 57 доповненого закону, але й вкладникам згаданих вище «Укрексімбанк», «Укргазбанк», «ПриватБанк». При цьому, якщо механізм повернення грошових коштів в межах недоторканих 200 000 гривень в разі визнання державного банку неплатоспроможним більш-менш є зрозумілим, прозорим та прогнозованим (ці норми містяться в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23 лютого 2012 року), то ситуація з поверненням сум, які цей ліміт перевищують є вкрай неврегульованою та непередбачуваною. Жодним законом або підзаконним нормативно-правовим актом не встановлено орган відповідальний за виплати, черговість таких виплат, їх строки та інші критерії. Така ситуація з неврегульованістю цього питання свідчить лише про умовний та декларативний характер подібної державної гарантії. Між іншим, «Ощадбанк» не є учасником ФГВФО та дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на нього не поширюється. Більше того, загальновідомою є та обставина, що держава висловила твердий намір не бути довгостроковим власником банків та вийти з їх капіталу. Це частково підтверджується положеннями, зафіксованими в Засадах стратегічного реформування державного банківського сектору, які на початку 2016 року представив Мінфін. Так, п. 63 цього документу вказує, що за будь-якого обраного варіанту держава частково або повністю вийде з капіталу «Укргазбанк» до кінця 2017 року.

  Підсумовуючи вищенаведене можна зробити висновок, що обираючи банківську установу для розміщення своїх вкладів слід керуватись не тільки «маркетинговими гарантіями», але й враховувати більш прагматичні показники, серед яких кредитний рейтинг банку, динаміка розвитку банку, капітал банку та депозитний портфель. Наведені показники і є реальними гарантіями мінімізації ризиків втрати власних грошових коштів.

Подписаться на Telegram